Без іконостасу складно уявити собі будь-який храм. Він – його невід’ємна частина, наповнена глибоким духовним змістом.
“Та частина, що за іконостасом, де стоїть престол і відправляють Службу Божу, — це образ неба. А та частина, де стоять люди, — це образ Церкви на землі. Іконостас же — то наче двері до вічного Божого царства. На тім іконостасі — мов зібране все те, що в святій Церкві Ісус Христос християнам дає, все, що для них Він зробив. Усе там на іконах представлене, чого свята Церква вчить людей, і вся дорога, якою веде людей до неба” (митрополит Андрей Шептицький).
Іконостас має троє дверей. Центральні двері, найбільші, називаються Царськими, а двері з південної (правої) та північної (лівої) сторони — дияконськими. Через Царські двері, як правило, входять єпископи та священики, а через дияконські — диякони та церковна прислуга. Царські двері зі сторони святилища закриваються завісою, яка називається катапетасма.
Іконостас є прямим спадкоємцем вівтарної завіси у Єрусалимському храмі, який відділяв Святая Святих від іншої його частини. За цією завісою за часів Старого завіту розташовувався ковчег з кам’яними скрижалями, на яких рукою Божою були написані десять заповідей. У Святая Святих міг заходити тільки головний священник раз на рік на Великдень з кров’ю ягняти, принесеного в жертву.
Тепер же, коли з’явився справжній Агнець – Христос, священники входять у вівтар за завісу іконостасу з чашею Святого Причастя, в якій перебуває Тіло і Кров Христові.
Таким чином, іконостас, який є прямим спадкоємцем храмової завіси, це не набір ікон, що приховує вівтар від решти частини церкви. Це глибокий символ Тіла Христового, Його Церкви, Його народу. Адже за ним відбувається Велике Таїнство – Євхаристія, Пасха Господня, за допомогою якої ми знаходимо спасіння і єднання з Богом.
За церковним переданням, першим, хто наказав закрити вівтар завісою, був святитель Василій Великий у другій половині IV століття. Але ще раніше відомі перегородки між вівтарем і середньою частиною храму. Наприклад, у Храмі Гробу Господнього в Єрусалимі.
Завіса по-церковному називається грецьким словом «катапетасма» (в перекладі «завіса»). Вона відокремлює Царські ворота з боку вівтаря від святого престолу.
Наприклад, багато Великопісних богослужінь проводяться не тільки при зачинених царських воротах, але і при закритій завісі. Це символ того, що людство вигнане з раю, що ми повинні тепер плакати і журитися за свої гріхи перед закритим входом в Царство Небесне.
Відкриття і завіси, і Царських врат під час великоднього богослужіння – символ відновлення втраченого богоспілкування, перемоги Христової над дияволом і смертю і гріхом і відкриття шляху в Царство Небесне для кожного з нас.
